П”ятидесятниця

«Збудую Церкву свою і пекельні

ворота не переможуть її».Soshestviye_Svyayogo_Duha

Цими словами дорогі браття і сестри, Син Божий Господь наш Ісус Христос, висловлює своє месіанське призначення. Він зійшов з небес і оселився між людьми для того, щоб заснувати на землі нову формацію людей, святу Церкву, змінити їхнє життя. Щоб живучи на землі за законами небесними, люди могли осягнути вічного життя у Божому Царстві.

Перед своїм вознесіння на небеса, Господь дав обіцянку своїм ученикам і Апостолам: «Зішлю вам Утішителя , Духа істини який від Отця походить.» (Ів.15; 26)

Цей дух зійшов на Апостолів у вигляді вогненних язиків. Він наповнив їх силою зверху. Силою свідчити про Христове Воскресіння, переконувати і навертати до Церкви невірних. Внаслідок проповіді Апостолів, у перший же день, до них приєдналося близько трьох тисяч людей. Це була перша їхня перемога, і цей день до сьогодні визнається днем народженням Святої Христової Церкви.

Не просте завдання стояло перед Христовими Апостолами. «Ідіть по всьому світу і навчайте народи. Хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчайте їх берегти все що я за повідував вам.» (Мф. 28.19) На них чекали перемоги і поразки, злети і падіння. Вся складність полягала в тому, що поганський світ Римської імперії керувався своєю філософією. Він  привик жити у розпусті аморальності і розвагах на аренах Колізею, він прагнув вина і видовищ.

Перед Апостолами стояло завдання іти до цих людей і проповідувати їм моральні цінності, любов прощення і милосердя. Вони знали з ким будуть мати справу, бо Господь попереджував їх: «Ви підете як вівці між вовків. За моє ім’я вас будуть ненавидіти і переслідувати» (Лк. 16;7)

Так, браття і сестри, дванадцять галилейських рибалок пішли у цей бездушний ворожий світ, щоб проповідувати Євангеліє. Своєю смертю вони підтвердили правдивість своєї проповіді, і на уламках Римської імперії, заснували нову формацію людей,  Христову Церкву – Царство, якому не буде кінця.

Невіруючі люди до сьогодні, ніяк не можуть зрозуміти і пояснити, яким чином поширилася і укріпилася на землі Христова віра. Як Християни без зброї здобули перемогу над до зубів озброєною Римською імперією. Адже  Стародавній Рим, мов той апокаліптичний дракон, дихав їм в обличчя    вогнем, піддавав їх не баченим тортурам, перерізуючи їх пилами, кидаючи їх на розтерзання хижим звірам.

Історія християнства, це історія мучеництва. Її можна прирівняти до хресної дороги якою ішов Спаситель на Голгофу. Такою дорогою, вузькою тернистою ішли його послідовники з яких була створена Його Церква.

З перших днів свого існування християни збиралися на агапе, вечері любові. Там відбувалося ламання хліба і усі причащалися Тіла і Крові Господа Ісуса Христа. Язичеський світ розпускав про них усяку неправду. Мовляв християни на своїх зібраннях піддаються різним оргіям, приносять в жертву дітей і п’ють їхню кров.

Християн звинувачували у всіх негараздах які довкола  відбувалися. Наприклад, немає дощу – винні християни,  знизився в річці рівень води – винні християни, відбулася якась пожежа, знову ж таки вину списували на них. Їх відразу ув’язнювали і використовували як корм для звірів на аренах Колізею. У ті  часи, на відміну від сьогоднішніх, бути християнином було не просто, бо саме ім’я Християнин, означало кандидат на мученицьку смерть.

Про ці трагічні події свідчить не тільки Священне Писання, але є також факти історії. Історикам відомо про імператора Нерона. Це була людина із психічними відхиленнями, він сильно любив вогонь. Спостерігаючи за стихією вогню, він отримував велику насолоду.  У 64 році, він особисто підпалив місто Рим і звинуватив у цьому злочині християн. Тоді у пащах левів, у вогні і на хрестах, знайшли свою мученицьку смерть сотні християн.

Одним із найжорстокіших імператорів був Діоклетіан. Він був на стільки переконаний що знищить Церкву Христову, що видав монету з написом: «На спомин про знищення християн»

Існує цікава історична розповідь про імператора Юліана Апостата. Зневажаючи Ісуса Христа, він з насмішкою запитав у одного християнина: «Що робить твій тесля з Назарету?»  Християнин спокійно відповів: «Тесля з Назарету,  робить тобі домовину» І справді незабаром імператор був важко поранений на полі битви. Помираючи він підніс свої руки до неба і голосно закричав: «Ти переміг мене, галилеянине.»

Можна до безконечності продовжувати список гонителів і розпинателів Церкви Христової, але той список був би не повним якщо не згадати тих від кого Церква зазнала найбільших тортур і переслідувань. Я маю на увазі Безбожну, червону комуністичну Московську імперію зла – якої світ ще ніколи не бачив.

Ці події закарбовані в пам´яті багатьох очевидців, які ще живі. Церква дала себе розіп´ясти на московській голгофі, але не зрадила свого Господа Ісуса, і залишилась вірною своєму Небесному Женихові.

Після голгофських подій наступило воскресіння. І сьогодні Церква керована Святим Духом, виконує свою місію, місію спасіння людських душ.

Вона перемагає сили пекла, і має для того усі засоби. Цими засобами є святі таїнства.

Через таїнство хрещення Церква приєднує людей до Христа. У таїнстві миропомазування подає людині дари Святого Духа. У таїнстві вінчання , благословляє людей на спільне життя і народження дітей. Вона є для усіх нас тією доброю матір’ю, яка бажає для своїх дітей добра і ласки. Тому справедливими є слова св. Кипріяна: «Кому Церква не є матір’ю тому Бог не буде батьком».

Святий Апостол Павло навчає що: « Церква є Стовпом і утвердженням істини». А хто  Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник. Отримавши від Господа і святих Апостолів скарбницю віри . вона береже її як зіницю ока і передає її від покоління до покоління, бо без віри, догодити Богові не можливо.

Через Церкву на людей сходить Божа ласка, яку ми називаємо благодаттю. Це найбільший і найцінніший дар, який Бог тільки міг людям дати. Разом із цією ласкою, у серці вселяється сам Господь Бог. «Хто любить мене той і заповіді мої береже, а до того хто береже мої заповіді, ми прийдемо з Отцем і влаштуємо у ньому своє житло».

Не слухаючи голосу Церкви, віддаляючись від неї, людина втрачає Божу ласку. Вона немов це хробачливе яблуко яке відривається від яблуні і падає, валяється на землі гріха, піддаючись гниттю і розкладу.

Після Господнього вознесіння на небо, апостоли довгих десять днів, з вірою чекали божої обітниці. І їхня віра була не даремною. Господь просвітив їх Духом Святим у вигляді вогню. І ми просімо, щоб світлом свого вогню, прогнав із нашого життя темряву гріха і беззаконня.

Нехай Господь просвітить наш розум, розумінням того, що означає бути християнином. Що означає носити Ім´я Христове? Що означає бути членом Його Церкви? Нехай Господь дасть нам силу бути християнами не на словах а на ділі, бо кожне дерево пізнається по плодах його.

Дякуймо Богові за це що Він сподобив нас такої милості, бути християнами і належати до Його Церкви. Бо Церква це не творіння Рук людських, це Божа організація. В історії людства не було і не буде могутнішої сили від Церкви. Будувались і руйнувались могутні держави , змінювалися династії фараонів, ломилися королівські жезли, падали трони монархів. А Церква Христова  була , є, і буде. Бо Христос сказав, збудую Церкву свою, і пекельні сили не переможуть її.

Христос сказав, а святі Апостоли записали і передали нам. Хто має вуха нехай слухає, і не просто слухає а і пам’ятає. Бо небо і земля минеться, але ні одна йота не минеться з того що написано.

 

АМІНЬ.

 

Прот. Мирослав Синиця.