Неділя Митаря і Фарисея

                                                                  « Увійду в дім Твій, поклонюся храмові

                                                                     Святому у страсі перед Тобою»…(Пс.5.8) 85123456_902969233491770_3305793940698955776_o                              

 

Після смерті царя Давида, царський трон зайняв його син Соломон. Він відрізнявся великою вірою і побожністю за що Господь благословив його не земною мудрістю, могутністю і владою.

Під його мудрим керівництвом царство досягнуло високого рівня розвитку. Особливої уваги заслуговує турбота царя Соломона про духовність свого народу. Він збудував величний храм із кедрового і кипарисового дерева, щедро прикрасивши його золотом сріблом і слоновими кістками.

Завершивши будівництво Соломон зібрав народ, став перед жертівником на коліна і звернувся до Бога такими словами: «Господи! Немає Бога рівного до Тебе ні на небі ні на землі. Тебе не може вмістити небо і земля а тим більше храм цей збудований. Зглянься на молитву раба свого, і нехай твої очі вдень і вночі споглядають на храм цей. Вислухай молитви людей які тут будуть молитися. Вислухай з неба і прости їхні гріхи, віддай кожному по заслузі, бо Ти знаєш людські серця…»

Явившись Соломонові уві сні, Господь промовив до Нього: «Я вислухав твою молитву і освятив Храм цей. Моє серце і мої очі будуть у ньому повіки…»

Господь неба і землі дав обіцянку людям, вічно перебувати у храмах збудованих для молитви, жертвоприношення, поклоніння і освячення людей.  Але відвідування храму, нажаль, не завжди і не всіх людей робить  святими, як ми бачимо це сьогодні із Христової притчі про митаря і фарисея.

Двоє людей зайшли до храму помолитися. Один митар, другий фарисей. Будь ласка, звернімо увагу на поведінку одного і другого. Фарисей входить у храм з високо піднятою головою. Впевнено і поважно, з почуттям неперевершеної гідності, як великий подвижник і праведник. Люди спогдядають на нього як на недосяжний ідеал як на втілення досконалості і святості. Зовсім іншою є поведінка грішного митаря. Він  входить до храму не сміливо, не впевнено, з опущеними до землі очима.

Що ж відбулося з цими людьми у храмі? Чому один якого люди вважали грішником виходить оправданим, а другий якого вважали святим виходить осудженим? Христос говорить що вони в храмі молилися. Кожен з нас молиться, скажете ви, але чому молитва яка покликана освячувати людину, возносити її серце і душу до Бога, для фарисея стає згубною а для митаря спасаючою?

Погляньмо уважно на молитву фарисея. Вона для нас повинна стати прикладом того як не потрібно молитися. Ми повинні уважно вивчити його помилки  і старатися не повторювати їх перебуваючи у храмі, щоб не бути осудженими як фарисей.

Першим що в поведінці   фарисея  викликає Божий гнів, є те, що у святому храмі,  він поводиться  так як і в житті, гордо і чванькувато. А Господь противится гордим а смиренним дає благодать

Друга помилка фарисея – Він осуджує ближнього, дякуючи Богові за те що він не такий як інші грішники. Господь називає це явище лицемірством, радить перед тим як задивлятися на скалку у оці ближнього, уважно подивитися чи немає колоди поміж своїх очей.  Господь попереджує нас: « Не судіть і не осуджені будете»

Приємною для Бога і повчальною для нас грішних  є поведінка    митаря, яка повинна стати добрим прикладом, для тих хто надіється вийти із храму оправданим.  Саме за це, що він стоїть  скромно, тихенько, не сміючи навіть свого погляду підвести до неба, Господь звертає на нього особливу увагу. Він бачить що митар усвідомлює свій гріховний стан, на нікого не дивиться, нікого не осуджує, тихенько кається у своїх гріхах, б’є себе в груди і просить у Бога: «Боже милостивий будь мені грішному, без числа согрішив я. Боже прости мені грішному і помилуй…»

Вивчення цієї притчі буде не повним і не ефективним, якщо не поглянути на неї через призму сьогоднішнього дня. Цікаво було б для нас сьогодні побачити живого фарисея, поглянути у його сповнені гордині очі, звернути увагу на його фальшиву, показову праведність. Ви скажете що це не можливо, бо вже давно немає секти фарисеїв. А я скажу вам словами Спасителя: «Не сумнівайтеся тільки віруйте і не буде у вас нічого не можливого» При бажанні ми можемо побачити фарисея і не одного. Їх багато, навіть у християнському середовищі.

Правда, сьогодні вони не хочуть відкрито визнавати себе фарисеями як це було дві тисячі років тому, але святе Писання подає нам ознаки з допомогою яких ми безпомилково впізнаємо фарисея серед інших людей: «В устах їхніх немає правди, серце їх суєтне, горло їхнє гріб відкритий, облесливий їхній язик…»

Це основні ознаки фарисейства. Крім цього їх можна пізнати по поведінці. Деколи вони приходять до храму як фарисей із притчі, з почуттям величі і значущості.   Їхні серця сковує гординя, тому дуже важко фарисеєві покаятися .

Зовсім інша справа з митарем. Так, він великий грішник, але він позбавлений гордині. А Господь прийшов щоб грішників спасти. Він каже що здорові лікаря не потребують. Усі ми грішні. У нас як у митаря і фарисея однаковий діагноз – гріх. Чи будемо ми вилікувані залежить від кожного з нас, від нашого довір´я до Небесного лікаря, від нашої співпраці із душпастирями.

Бог є любов і Його милосердя не знає меж. Каятися в гріхах ніколи не пізно. Прикладом для нас нехай буде грішний митар, який виходить сьогодні із храму радісний , із чистою совістю.

Господь помер на хресті за наші гріхи. По правиці і по лівиці від нього було два розбійники. Обидва страшні грішники і обидва мали можливість спастися, адже Бог був близенько біля них. Але якою різною є їхня поведінка. Один богохульствує і зневажає Бога…

Другий як митар у храмі молиться, кається в гріхах, і благає Спасителя: «Пом´яни мене Господи коли прийдеш у Царство своє». Відповідь Спасителя на молитву розкаяного грішника була несподіваною для безбожного оточення. Він промовив до розбійника: «Істинно кажу тобі, ти сьогодні будеш зі мною в раю».

Амінь.

Прот.   Мирослав Синиця