Дитячі голоси сколихнули ранкову тишу замріяного лісу, та огорнутого світанковим серпанком тихоплинного Случа. Це напередодні Спасівських свят, які завершують літо вдруге за сезон розпочав свою роботу християнський табір «Покрова», що вже четвертий рік діє при недільній школі Свято-Покровської парафії УПЦ КП.

Цього разу табір відбувся серед неповторної краси поліської природи в селі Маринин на території Надслучанського регіонального парку у рамках проекту розвитку сільського зеленого та екологічного туризму, за сприяння його куратора у Березнівському районі Бориса Берташа.

Комфортні умови проживання в котеджах зеленої садиби, які неодноразово рятували і від серпневої спеки і від нетривалого грозового дощу люб’язно надав Віталій Лашта, а неперевершені страви, що не поступалися ресторанним, з любов´ю готував маестро традиційної української кухні Андрій Зейдюк.

Цікаве дозвілля – рухливі і творчі  конкурси, спортивні змагання, краєзнавчі екскурсії, купання в річці,  організовували кваліфіковані наставники –  сестра Наталія Дранчак, сестра Ольга Кондратюк, сестра Олена Марковець, сестра Іванна Ципан, брат Віктор Онищук.  Все це стало можливим завдяки ініціативі духівника табору,  протоієрея Мирослава Синиці – людини діяльної, енергійної і водночас творчо обдарованої, який щиро переймається не лише сучасним і минулим своєї парафії, а й долею країни, котру визначають духовність і толерантність її молодого покоління.

Вже з першого дня після заїзду, простелились під дитячими ногами прив´ялі від спеки отави, блимали здивовано сизими оченятами лісові ожини, зачудовано повертало свої голівки лугове буйноцвіття, коли галаслива вервечка прямувала по надслучанських пагорбах до унікальної  дерев´яної Свято-Преображенської церкви. До сивих кам´яних хрестів козацьких могил війська Северина Наливайка,  до оповитих легендами руїн маєтку губківського.  Напоєні цілющою родоновою водою із впорядкованого джерела, діти зачудовано дивилися на сонце, що поволі котилося за кам´янисті гори Надслучанської Швейцарії.

Наступного дня, після того, як світанковий нетривалий дощ скропив нагріту сонцем землю на майданчиках, альтанках, розпочалися спортивні змагання з піонерболу, настільного тенісу, шашок, де кожен зміг себе проявити. А вечірній концерт виявив багатогранність талантів (пісенних, танцювальних тощо), не лише дітей, але і їхніх наставників. Зерна патріотизму, віру в кращу долю рідної країни, яка має славну історію, засівались на конкурсі «Кращий козак табору», під час спілкування із демобілізованим учасником бойових дій в зоні АТО, Павлом Поліщуком.

Здоровий спосіб життя, засади приязності, взаємної довіри панували у таборі. Ранкова фіззарядка на свіжому, наповненому лісовими пахощами повітрі гартувала тіло, конкурс на найохайнішу кімнату, добровільні чергування біля кухонного намету, прищеплювали навички самостійності.

Та найважливіше що була досягнута основна мета табірної спільноти: духовна наука, яка щодня викладалась на уроках Закону Божого, згадувалась у вечірніх і ранкових молитвах, в довірливих розмовах – посиденьках біля вечірньої варти, яку особистим прикладом демонстрували усі учасники табору назавжди закарбувалась у дитячих серцях. У спеціальному конкурсі був виявлений найкращий знавець Біблії.

Прощання з табірними друзями третього вечора, навіяло легкий смуток розставання на просвітленні дитячі обличчя – адже попереду їх чекають нелегкі шкільні будні. Погідний літній вечір,  немов втішаючи обіймав їх своїми лагідними долонями. В цю мить мені спало на думку, що час уже й дорослим. Котрі належать до різних конфесій. За їхнім прикладом об´єднатися, щоб у  спільній молитві скласти щиру похвалу та нести свої прохання єдиному Істинному Богу Господу Ісусу Христу, з вірою і надією розбудовувати майбутнє України.

Сестра Наталія Трофимчук